Забезпечення функціонування системи безперебійного доступу пацієнтів до медичних послуг – основна і найперша функція міністра охорони здоров’я.
За 23 роки незалежності в Україні було змінено 19 міністрів ОЗ. Тобто, майже кожного року українська система охорони здоров’я отримувала протилежний вектор до змін. У зв’язку з цим, а також із повною відсутністю інституціональної пам’яті, реформа охорони здоров’я була неможливою протягом усього цього часу. Крім того, усі міністри та їхні заступники призначалися за квотним принципом політичних партій, а не за відкритим конкурсом. Це значно гальмувало роботу Міністерства та сприяло процвітанню корупційних схем всередині самого Міністерства, які найчастіше були пов’язані з тими чи іншими політичними партіями, олігархічними кланами та чиновниками найвищого рівня.
