Ліки для хворих на ВІЛ/СНІД за бюджетні гроші у 2021 році: закупівлі МОЗ vs. закупівлі НАМН

Ліки для хворих на ВІЛ/СНІД за бюджетні гроші у 2021 році: закупівлі МОЗ vs. закупівлі НАМН

У 2021 році найбільше ліків для лікування хворих на ВІЛ/СНІД за державний кошт закуповують дві установи — Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України та Державне підприємство “Медичні закупівлі України”.

Інститут ім. Громашевського у лютому оголосив закупівлю 7 АРТ-препаратів на загальну суму 40,1 млн грн, а в квітні розпочав торги ще по двох МНН на 1,8 млн грн. 

Державне підприємство “Медзакупівлі України” у свою чергу розпочало тендерні процедури за напрямом “Антиретровірусна терапія” у червні 2021 року. Відповідно до затвердженої номенклатури, національний закупівельник має придбати 24 позиції лікарських засобів.

Під час аналізу закупівель було відібрано 7 МНН, за якими замовники закупили лікарські засоби того ж виробника і торгової марки.

Обидва замовники закуповували ліки через відкриті торги, проте ДП “Медзакупівлі України” довелося під кінець 2020 року придбати ламівудин через переговорну процедуру, оскільки перед тим за цим лотом двічі не відбулися тендери через недостатню кількість учасників.

Цікаво, що в обох замовників на аукціон приходила приблизно однакова кількість учасників — середній показник конкуренції склав 2,83 учасники на лот у ДП “Медзакупівлі України” та 2,86 учасники на лот в Інституту ім. Громашевського. 

“Найпопулярнішим” лотом став Лопінавір/ритонавір, позмагатися за контракт на його постачання до державного підприємства прийшли 6 компаній, а до Інституту — 4 учасники. Це можна пояснити високою очікуваною вартістю закупівлі цього МНН порівняно з іншими лотами, а також наявністю зареєстрованого в Україні генерика, поряд з оригінальним препаратом. Як результат, ціна фінальної пропозиції після аукціону в держпідприємства знизилася на 43%, в Інституту — на 19%, порівняно з очікуваною вартістю.

З іншого боку, показовою є закупівля Ралтегравіру, який на українському ринку представлений лише одним виробником. Попри те, що вартість закупівлі цього препарату була однією з найвищих у обох замовників, участь у тендері брали лише по дві компанії, а економія в обох випадках була геть незначною — в межах 1%.

Загалом же середній відсоток економії після аукціону виглядає краще на торгах Інституту — 19% проти 15% економії в держпідприємства. Також в Інституту виявилося більше лотів з економією понад 10% порівняно з ДП (6 лотів проти 3 відповідно).

Однак, попри кращі показники за результатом закупівель, аналіз цін показує, що державне підприємство “Медичні закупівлі України” закупило АРТ-препарати більш вдало, ніж Інститут ім. Громашевського.

Так, держпідприємство закупило 3 препарати за значно нижчою ціною, ніж Інститут: індійський “Емтріцитабін/Тенофовір” було придбано на 83% дешевше, “Ритовір-Л” — на 69%, а “Абалам” — на 76% дешевше. Інші 4 препарати були закуплені держпідприємством на 10-28% дешевше.

Варто відзначити, що для більш коректного аналізу порівнювалися ціни без урахування 7% податку на додану вартість, оскільки на закуплені державним підприємством ліки цей податок не нараховується.

Здавалося б, така різниця в ціні має бути спричинена різницею в обсягах ліків, які закуповуються замовниками. Цей аргумент справді має сенс, наприклад, на закупівлі препарату “Емтріцитабін/Тенофовір”, де Держпідприємство закуповувало у 12 раз більше таблеток, і придбало їх майже вдвічі дешевше. 

Однак серед проаналізованих МНН є 3 препарати (Ритонавір, Ралтегравір, Ламівудин), які були закуплені державним підприємством у менших кількостях, але все одно дешевше, ніж Інститутом.

Причиною нижчих цін у такому випадку може бути те, що Інститут закупив ліки через українські компанії-дистриб’ютори, а Держпідприємство — безпосередньо у виробників і в латвійської компанії LLC “MAGNIPHARMA”, яка часто сама виступає постачальником для українських дистриб’юторів.

Таким чином, спрощена процедура участі на централізованих закупівлях для виробників лікарських засобів, а також більші обсяги замовлення сприяють суттєвому зниженню ціни на ліки. Навіть при високих показниках економії Інститут ім. Громашевського дорожче закуповує препарати для лікування ВІЛ/СНІД, аніж ДП “Медичні закупівлі України”.

40 мільйонів гривень на АРТ — велика сума для будь-якої державної установи. Як бачимо, ці кошти можливо використовувати ще ефективніше під час закупівлі ліків. 

Нещодавно Кабмін надав можливість ДП “Медичні закупівлі України” проводити закупівлі ліків для закладів охорони здоров’я, які уклали договори з НСЗУ у рамках програми медичних гарантій. Передбачається, що державне підприємство куплятиме ліки для лікарень дешевше, ніж ті змогли б закупити самостійно, за рахунок об’єднання потреби кількох закладів у один лот.

На жаль, заклади, підпорядковані Національній академії медичних наук, як-от Інститут ім. Громашевського, не підключені до державної програми медичних гарантій і не мають укладених з НСЗУ договорів на медичне обслуговування населення. Тому наразі Інститут не має змоги передати частину дороговартісних закупівель держпідприємству, щоб зекономити власні кошти на вигіднішій ціні.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *