Нові палки в колеса міжнародних закупівель ліків | Пацієнти України

Нові палки в колеса міжнародних закупівель ліків

Головна > Інші матеріали > Статті > Нові палки в колеса міжнародних закупівель ліків

Нові палки в колеса міжнародних закупівель ліків

Розвінчуємо основні псевдо-аргументи українських фармацевтів

2007 рік. Жовтень. Десятки ВІЛ-інфікованих пацієнтів прийшли під стіни Міністерства охорони здоров’я України. На подвір’ї МОЗ стоять справжні гроби, як на цвинтарі, та грає похоронний марш. Пацієнти просять чиновників МОЗ не закуповувати ліки сумнівної якості. Бо бояться, що помруть. Адже ліки ці були генериками, привезеними з Індії та не мали такої важливої оцінки якості, як прекваліфікація ВООЗ — міжнародна і незалежна оцінка якості, безпечності та ефективності ліків. Сьогодні ми стоїмо на порозі найбільш унікальних змін в системі охорони здоров’я, які стосуються боротьби з корупцією. Визнаний пріоритетним Президентом Порошенко та проголосований в березні цього року Верховною Радою закон України #269-VIII про міжнародні закупівлі ліків та вакцин, нарешті запущенов роботу Міністерством охорони здоров’я України. Але не встигли засохнути чорнила від підписів на договорах зі всесвітньо відомими міжнародними організаціями ЮНІСЕФ, ПРООН та Crown Agents, як «бізнесмени» вітчизняної фармацевтики, які роками заробляли на тяжко хворих українцях, почали інформаційну війну.

Отже, розвінчуємо основні псевдо-аргументи українських фармацевтів, які зараз активно продукуються в інформаційному полі.

Хіба українці такі безрукі, що не можуть самі організувати тендери і закупити ліки?

Ні. Українці не безрукі, більше того — вони дуже винахідливі й кмітливі! За даними Служби безпеки України, щорічно на тендерах Міністерства охорони здоров’я розкрадалося до 40% коштів, що складало приблизно 50 млн. доларів. Найцікавіше, що вся корупція в українському МОЗі проходила суворо відповідно до українського законодавства і жодного корупціонера ніколи не можна було схопити за руку, і тим більше — посадити в тюрму. Жадібні чиновники МОЗ входили в змову з ключовими винахідниками від фарми і крали відрами державні кошти декількома способами. Один із них — картельна змова. Картельні змови — це змови кількох компаній, що належать різним власникам, але погоджують свої дії на торгах. Внаслідок картельних змов на ринку склалася олігополія, тобто ситуація, коли діє невелика кількість гравців, кожен з яких має суттєву частку та може впливати на ринкову ціну власними діями.

Інший спосіб — розігрування тендерів між компаніями, які контролюються одним фактичним власником (прикладом цього є так звана «Група Багрія»).

Як бачимо, розбити цей мертвий вузол, можна було лише екстраординарними методами. Як, наприклад — введення на українські тендери міжнародних гравців, а саме — досвідчених закупівельних агенцій, замість місцевих дистриб’юторів, які роками ділили державний пиріг. Адже напряму і без посередників виходити на державні тендери фармацевтичні компанії майже у 100% випадків відмовлялися — саме через корупцію, яка політкоректною мовою іноземців зветься «бюрократією»

Закупівлі через міжнародні організації — тимчасова міра. Її мета — вивести закупівлі з МОЗу за декілька років і налагодити тим часом національну систему закупівель. Обиралися саме ті організації, які після себе залишать для України ефективну закупівельну систему в спадок, оскільки в них багаторічний досвід в різних країнах світу (навіть в таких корумпованих, як Україна). Задля цього МОЗ уже навіть створив відповідну робочу групу за підтримки ПРООН.

Оплата за послуги міжнародних організацій — це марне витрачання бюджетних коштів, які можна було б витратити на пігулки

До цього часу, майже жодна фармкомпанія в Україні не виходила на тендери МОЗ напряму, лише через місцевих дистриб’юторів. Офіційно, ці дистриб’ютори брали кошти в розмірі 10% за свої послуги. І це ніколи нікого не дивувало! Наразі компанії вже заявили, що відсоток за їхні послуги для України буде найнижчим — на рівні 5–6% від суми закупівлі. Варто розуміти, що всі організації, які були обрані для проведення закупівель ліків та вакцин цього року, є неприбутковими. Це означає, що всі кошти, які вони отримують за свої послуги із закупівель, витрачаються на роботу фахівців, які проводять ці закупівлі.

Якісні та дешеві препарати національних виробників будуть викинуті з процесу

Всі компанії — будь то іноземні або вітчизняні можуть і будуть брати участь у цих тендерах на абсолютно на рівних умовах, поряд із міжнародними компаніями. У той же час, у міжнародних організацій існують дуже чіткі процедури перевірки якості препаратів, які вони закуповують — заради безпеки пацієнта. Все, що потрібно національному виробникові — довести якість, ефективність та безпечність своїх препаратів на рівні з європейськими. Крім перекваліфікації ВООЗ, яка діє лише для трьох програм: вакцин, протитуберкульозних та АРВ-препаратів, представники міжнародних організацій будуть чітко перевіряти правдивість отриманих сертифікатів якості від всіх учасників тендерів. Таким чином, жоден учасник, який спромігся купити, наприклад, сертифікат GMP або інший папірець, апріорі не зможе виграти жоден із міжнародних тендерів. На жаль, в Україні, препарати з недоведеною ефективністю часто реєструвалися в Україні і отримували сертифікати якості. Більше того, деякі з них навіть закуповував український МОЗ, внаслідок чого страждали хворі діти. Проте, довівши ефективність своїх препаратів на чесних та прозорих умовах, український виробник не лише отримає можливість виграти тендери для українського МОЗ, але й отримати доступ до європейського та інших ринків, співпрацюючи з такими поважними організаціями, як ПРООН, Crown Agents та ЮНІСЕФ.

І наостанок, хотілося б підкреслити, що лише 40% українців наразі забезпечені життєво необхідним лікуванням. 1607 українців помирають щодня від важких хвороб, таких як онкологія, СНІД, туберкульоз та інші. В умовах війни та економічної кризи, саме ці закони покликані врятувати якомога більше людських життів, забезпечивши пацієнтів якісними препаратами за найнижчими в світі цінами. А тому переживати за втрату робочих місць працівниками недобросовісних фармацевтичних компаній не варто — варто розширювати свої можливості, конкурувати, а не домовлятися, та нарешті ставати європейською країною.

Ольга Стефанишина

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *